Андрій Морозов народився 17 серпня 1979 року[2] в Москві.[3] Морозов брав участь у війні на Донбасі з 2014 року. Вів Telegram-канал, на який було підписано понад 100 тисяч осіб. Він був відомий своєю критикою військового керівництва[4]. Морозов був колишнім лідером російського сталіністського угруповання “Червоний бліцкриг”. У 2008 році, визнаний винним у хуліганстві, незаконному зберіганні зброї та закликах до екстремізму, він був засуджений до 3 років позбавлення волі[5]. 26 червня 2008 року він був засуджений, а 14 липня 2009 року звільнений умовно-достроково[6].
Він обстріляв офіс “Єдиної Росії” в Москві в березні 2007 р.[джерело не вказано] Морозов брав участь у нападі на посольство Польщі в Москві. Брав участь у битві за Дебальцеве[джерело не вказано] З лютого 2022 року Морозов брав участь у російському вторгненні в Україну[7] З листопада 2015 року Морозов був членом “Координаційного центру допомоги Новоросії”. [8] Був військовослужбовцем 4-ї окремої мотострілецької бригади російської армії[9], гвардії сержантом 14-го Призрак бронетанкових військ ЛНР[10]. Приблизно у вересні-грудні 2023 року був гостем проекту Дмитра Пучкова “Допрос розвідки”[11].
Загибель[ред. - ред. код] 18 лютого 2024 року Морозов опублікував у своєму телеграм-каналі пост, в якому розповів про втрати росіян під час боїв за Авдіївку. Через два дні, 20 лютого 2024 року, він видалив пост, стверджуючи, що його змусив до цього Володимир Соловйов. Наступного дня, 21 лютого 2024 року, він опублікував передсмертну записку, в якій звинуватив Соловйова, і наклав на себе руки. Йому було 44 роки[12].
Без поняття, що це був за чувак. З вікі:
Андрій Морозов народився 17 серпня 1979 року[2] в Москві.[3] Морозов брав участь у війні на Донбасі з 2014 року. Вів Telegram-канал, на який було підписано понад 100 тисяч осіб. Він був відомий своєю критикою військового керівництва[4]. Морозов був колишнім лідером російського сталіністського угруповання “Червоний бліцкриг”. У 2008 році, визнаний винним у хуліганстві, незаконному зберіганні зброї та закликах до екстремізму, він був засуджений до 3 років позбавлення волі[5]. 26 червня 2008 року він був засуджений, а 14 липня 2009 року звільнений умовно-достроково[6].
Він обстріляв офіс “Єдиної Росії” в Москві в березні 2007 р.[джерело не вказано] Морозов брав участь у нападі на посольство Польщі в Москві. Брав участь у битві за Дебальцеве[джерело не вказано] З лютого 2022 року Морозов брав участь у російському вторгненні в Україну[7] З листопада 2015 року Морозов був членом “Координаційного центру допомоги Новоросії”. [8] Був військовослужбовцем 4-ї окремої мотострілецької бригади російської армії[9], гвардії сержантом 14-го Призрак бронетанкових військ ЛНР[10]. Приблизно у вересні-грудні 2023 року був гостем проекту Дмитра Пучкова “Допрос розвідки”[11].
Загибель[ред. - ред. код] 18 лютого 2024 року Морозов опублікував у своєму телеграм-каналі пост, в якому розповів про втрати росіян під час боїв за Авдіївку. Через два дні, 20 лютого 2024 року, він видалив пост, стверджуючи, що його змусив до цього Володимир Соловйов. Наступного дня, 21 лютого 2024 року, він опублікував передсмертну записку, в якій звинуватив Соловйова, і наклав на себе руки. Йому було 44 роки[12].